Способи боротьби з суб’єктом владних повноважень для прийняття законного рішення в рамках адміністративного судочинства

     Часто трапляються ситуації, коли суб’єкт владних повноважень – орган державної влади або місцевого самоврядування у порушення встановлених чинним законодавством вимог ухиляється від прийняття законного рішення чи вчинення відповідних дій.

     У такому випадку, звернувшись до суду з адміністративним позовом, громадянин України за належних доказів порушення його прав, справу виграє, суд визнає дії або бездіяльність відповідача та зобов’язує його вчинити певні дії, а саме, наприклад, розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки.

     Таким чином, якщо виконання рішення пов’язане, наприклад з повторним розглядом клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, і у даному випадку орган державної влади або орган місцевого самоврядування клопотання розгляне, проте нема гарантій, що рішення за результатами його розгляду буде позитивним. Тому заявник повторно буде змушений звертатися до суду.

     Найбільш ефективним з вище зазначених витрат, на мою думку, є витрати на правову допомогу. Так, згідно ч. 1 ст. 94 КАС України,  якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

     Відповідно до ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

     До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

     Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративним справах» від  20.12.2011 р. розмір компенсації витрат на правову допомогу, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах – суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

     Ще одним способом впливу на прийняття відповідачем законного рішення Кодекс адміністративного судочинства України передбачає встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Так, відповідно до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина — до Державного бюджету України.

     У зв’язку з вище викладеним, вважаю, що для прийняття законного рішення або вчинення певних дій, від виконання яких відповідач може ухилятися, використовувати такий спосіб тиску на нього як стягнення судових витрат, пов’язаних з витратами, які були понесені позивачем при оскарженні його дій або бездіяльності та встановлення судом судового контролю за виконання рішення.

     Такі способи тиску на відповідача як стягнення витрат, присуджених судом на користь позивача, які будуть стягнуті у безспірному порядку управлінням державного казначейства з відповідного бюджету, а також встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та можливого накладення штрафу на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф є досить серйозним важелем впливу на прийняття ним законного рішення.

      Стягнення коштів з державного або місцевого бюджетів негативно впливатиме на їх платоспроможність, а тому вони все-таки змушені будуть прийняти законне рішення.

Партнер юридичної компанії «Фіделіум Груп»

Григоренко А.О.